Уважно проаналізувавши допис пана Кучеріва, а також провівши певну аналітичну роботу, автор висловив своє бачення ситуації, що склалася, у нижченаведеній статті та надіслав її на електронну адресу редакції інтернет-сайту "Українська Правда" і особисту адресу пані Олени Притули.

На жаль, з того часу пройшло дві доби, однак навіть ввічливої відмови від редакції УП так і не надійшло (хоча відправлені були ще два повторні листи).

Отже, змушений використати інші доступні методи оприлюднення, переконаний, важливої для суспільства інформації.

Сподіваюсь, що учасники "Національного екзит-полу'2010" дадуть відповіді на нижченаведені питання (які обов'язково будуть опубліковані).

Національний екзит-пол: три крапки, що очікують відповіді

Попри певні проблеми із фінансуванням, Національний екзит-пол, проведений під час І туру виборів Президента України 17 січня 2010 року, відбувся. Принаймні, так стверджують його організатори, застерігаючи, однак, що "через недофінансування проекту ми були змушені зменшити кількість точок опитування з 300 до 240, внаслідок чого реальна похибка опитування виявилася дещо більшою, ніж ми розраховували" (Цитата із Заяви Консорціуму "Національний екзит-пол'2010").

На думку автора, ситуація не настільки проста, як її подають представники Консорціуму.

Так, за останні п'ять років, саме Національний екзит-пол здобув досить поважну репутацію серед українського соціуму. Саме тому, різниця між результатами НЕП'2010 і результатами екзит-полів інших соціологічних компаній (служб), що не входять до складу Консорціуму "НЕП'2010", викликала, як мінімум, здивування.

Якщо порівняти результати усіх екзит-полів з результатами ЦВК, то виявимо один цікавий момент. Похибка даних усіх чотирьох екзит-полів стосовно кандидатів, які посіли у І турі перші шість місць, не перевищує одного відсотка, за винятком саме НЕП'2010 (а також екзит-полу Інтер: SOCIS, ЮСС, "ФОМ-Україна", похибка якого в 1,28% є менш суттєвою).

ПОРІВНЯННЯ ДАНИХ ЕКЗИТ-ПОЛІВ З ДАНИМИ ЦВК
(дані екзит-полів взяті з сайту УП (узагальнена таблиця), ЦВК – з офіційного сайту комісії)

При цьому, зауважимо, що опитування, проведене та оприлюднене Консорціумом "НЕП'2010", показало відхилення менше 1% відсотка по чотирьом кандидатам: С.Тігіпку, А.Яценюку, В.Ющенку та П.Симоненку. Що стосується двох кандидатів, які вийшли у ІІ тур, то результат В.Януковича виявився нижчим на 3,82%, а результат Ю.Тимошенко вищим на 2,15%, порівняно з офіційними даними ЦВК.

Даному "феномену" є одне логічне пояснення, яке, однак, винесемо за рамки цієї статті.

Для порівняння, наведемо також результати національних екзит-полів, які проводились у 2006, 2007 роках на чергових та позачергових виборах до Верховної Ради України.

Вибори до Верховної Ради України-2006, 2007
(дані екзит-полів взяті з сайту УП, дані ЦВК – з офіційного сайту комісії)

 Як видно, результат Національного екзит-полу'2007 став більш точним, порівняно з 2006-им роком.

Екзит-пол є загальновизнаним й досить ефективним інструментом контролю за виборами, оскільки дозволяє виявити можливі фальсифікації. Водночас, він може стати і інструментом маніпулювання суспільною думкою, який один із кандидатів може використати як під час виборів (особливо – коли є другий тур), так і у разі свого програшу.

Тому, довіра до організаторів та виконавців екзит-полу є ключовим фактором визнання його результатів. Повірити можна тому, хто має бездоганну репутацію, хто ставить її вище за гроші, яка б сума не фігурувала. І не важливо, про яке соцопитування йде мова – про вибори Президента чи опитування споживачів, якому бренду йогурту вони надають перевагу.

Екзит-пол, який буде проведено під час голосування 7 лютого, матиме надзвичайно важливе значення. Якщо його результати співпадуть (в межах статистичної похибки) з офіційними даними ЦВК, або матимуть незначне розходження, то у кандидата, який програє, буде менше аргументів для масштабної війни, спрямованої на скасування результатів виборів.

Якщо ж розбіжності між даними ЦВК і даними екзит-полу (НЕПу, або ж кількох інших, разом узятих) будуть суттєвими, то кандидат, який програв, апелюватиме до громадськості – української і міжнародної. Враховуючи, що і Тимошенко і Янукович мають суттєвий (але не монопольний) вплив на адмінресурс (в тому числі, на судову гілку влади), це може призвести до чергового масштабного протистояння, яке дорого обійдеться Україні, та всьому українському народу.

Отже, якщо існують сумніви – краще їх розвіяти "до", а не "після".

Зрештою, можна було б сприйняти аргументи, наведені у Заяві Консорціуму "Національний екзит-пол'2010" від 27 січня 2010 р., якби така дивна ситуація трапилася вперше.
Як відомо, Національний екзит-пол, під час І туру виборів Президента України 17 січня 2010 року, проводили дві соціологічні структури – Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) і Центр Разумкова.

Тому, привернемо увагу читача до одного соціологічного опитування, яке проводилось Соціологічною службою Центру Разумкова і результати якого було опубліковано на офіційному сайті цієї організації (http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=507).

Отже, як стверджується на сайті Центру Разумкова, з 2 по 8 листопада 2009 року Соціологічною службою Центру за випадковою телефонною вибіркою в місті Одесі було опитано 1020 респондентів у віці від 18 років і старше. Респондентів просили дати відповідь на питання: "Якби вибори мера Одеси проходили наступної неділі і ви б брали в них участь, за якого кандидата з перерахованих нижче ви проголосували б"?.

Результати опитування виявилися не просто цікавими, а певною мірою, шокуючими.

Отже, якби 8 листопада 2009 року одесити пішли голосувати, то мером Одеси, отримавши 21,9% голосів усіх опитаних, або ж 26,8% голосів тих, хто був упевнений, що візьме участь у виборах або швидше за все візьме участь, став би Олексій Гончаренко (зауважимо, що цього пана навіть в Одесі, де всі, всіх і все знають – знають далеко не всі). При цьому, Олексій Гончаренко, більш як в два рази, випередив би діючого мера Едуарда Гурвіца (за якого, згідно результатів цього ж опитування, проголосували б 11,1% виборців, які взяли б, або швидше за все взяли б участь у виборах) і, майже в два рази, Сергія Гриневецького, колишнього губернатора Одещини, який і сьогодні є авторитетним політиком в регіоні.

Для тих, хто "не в темі", Олексій Гончаренко, – син більш відомого одесита, народного депутата України від Партії регіонів Олексія Костусєва. Гончаренко також депутат від Партії регіонів, однак – Одеської міської ради. Йому 28 років, особливо нічим видатним не відзначився, за винятком "політичної гризні" із мером, яка широко висвітлюється в опозиційних до Гурвіца ЗМІ.

Звісно ж, в умовах кризи, що накрила Україну, не оминувши й Одесу, говорити, що рейтинг Гурвіца (який отримав на виборах 2006-го року 56% голосів виборців, найбільше серед мерів міст – обласних центрів) не похитнувся, було б безглуздо. Але! Перше місце Олексія Гончаренка в опитуванні, оприлюдненому Соціологічною службою Центру Разумкова, виглядає ще більш безглуздим.

Друге запитання до другого учасника НЕПу, знову ж таки. пов'язане з Одесою.

Отже, у четвер, 28 січня 2010 року, сайт "Ура-информ", опублікував статтю під назвою "Мэром Одессы может стать криминальный авторитет"? (http://ura-inform.com/politics/2010/01/28/merom/). Цього ж дня, стаття, із посиланням на першоджерело (в деяких випадках на "другоджерело"), була передрукована рядом інших інтернет-видань.

У статті (вірніше – це невеличка замітка), стверджується, що "центр КМІСУ провів соціологічні дослідження з приводу політичних уподобань одеситів на виборах мера Одеси. Вони були проведені для внутрішнього використання штабу одного з кандидатів, наближених до Тігіпка" (цитата, переклад з російської).

Якщо, наведений у статті, результат Едуарда Гурвіца в 23% може бути близьким до реального, то друге місце та 15% Ігоря Маркова є досить сумнівними, з огляду на його скандальну репутацію та "сміттєву кризу", що мала місце в Одесі на початку січня цього року.
Сумнівним, також, є третє місце Олексія Костусєва з 11,3% голосів, особливо на фоні 4,2% в Сергія Гриневецького. Екс-губернатор, згідно з даними реальних соцопитувань, що проводилися раніше, останніх кілька років традиційно посідав 2-е, 3-е місце в рейтингах (не заявляючи, при цьому, публічно про свої мерські амбіції).

Порівняння результатів опитувань Соціологічної служби Центру Разумкова із результатами, опублікованими на сайті "УРА-информ" (з посиланням на Київський міжнародний інститут соціології)

Варто ще раз наголосити, що результати соцопитування, начебто проведеного КМІСом, оприлюднювалось не самим інститутом, а сайтом "Ура-информ". На сайті КМІСу відсутня інформація з цього приводу. Водночас, якщо оприлюднена інформація не відповідає дійсності, чому КМІС її не спростував, адже новину передрукували більше десятка інтернет-видань і вона активно поширювалась в мережах обміну новин?

За кілька днів відбудеться другий тур виборів Президента України. Більшість із нас, 7 січня, о 20 годині, буде біля телеекранів чи моніторів, аби дізнатися результати екзит-полів, дізнатися, хто ж переможець? І ця більшість, особливо ті, хто цікавиться політикою, хто довіряє таким поважним установам як Центр Разумкова і Київський міжнародний інститут соціології, очікуватиме саме результатів Національного екзит-полу.

Саме тому, Соціологічній службі Центру Разумкова, ще до дня виборів, варто пояснити громадськості, що за опитування проводилось у м. Одесі з 2 по 8 листопада 2009 року, ким безпосередньо, і на чиє замовлення? А враховуючи, що опитування було телефонним, надати можливість здійснити перевірку відповідних анкет.

Так само, дуже хотілося б почути офіційну заяву (чи то підтвердження чи то спростування) і від Київського міжнародного інституту соціології щодо статті, опублікованої на сайті "Ура-информ" 28 січня 2010 року.

Лише отримавши вичерпні відповіді поважних соціологічних установ, можна буде повірити директору Фонду "Демократичні ініціативи" Ільку Кучеріву, який на блозі УП стверджує, що "чутки про смерть Національного екзит-полу'2010 дещо перебільшені".

На цьому можна було б поставити крапку. Однак, враховуючи, що національний екзит-пол є "загальновизнаним й досить ефективним…" (читай вище), поки що доведеться обмежитися "трикрапкою", яка очікує відповіді.

Михайло Дяденко,
Центр правового аналізу та дослідження політичних ризиків (CLAPRI)